Олександр Довженко: «Я – каховчанин!»
П’ятдесят років тому, 25 листопада 1956 року, обірвалося життя видатного кінорежисера Олександра Довженка. Цього дня на «Мосфільмі» він мав розпочати зйомки фільму «Поема про море». Кінострічку зняла у 1958 році дружина Олександра Петровича Юлія Солнцева. 5 листопада 1958 року у день відкриття у Новій Каховці кінотеатру «Родина» відбулася прем’єра цієї стрічки
Восени 1950 року була надрукована постанова про будівництво Каховської ГЕС, яка невдовзі стала всенародною будовою. Вся країна, тисячі її посланців будували гідроелектростанцію і нове місто на пісках. Своєю людиною серед дніпробудівців став кінорежисер Олександр Довженко. Сюди, на ринок праці у Каховку, свого часу з берегів Десни приїхав на заробітки його батько.
Колишній начальник будівництва Каховської ГЕС Андріанов у своїх спогадах писав: «Довженко місяцями жив з дніпробудівцями. На будівництві греблі і на заплавах Дніпра, в каменоломнях і на будовах нового міста – всюди можна було бачити його – зібраного, дбайливого, доскіпливого. Згодом будівельники так звикли до нього, так його полюбили, що коли він довго не з’являвся, запитували: “А де це наш Довженко?”. Справді, він тут був наш, свій. Щодня він ранком виходив, ніби на дільницю справжній виконроб».
Про свої зустрічі з будівельниками, майбутніми персонажами кіносценарію про могутність людського духу – «Поеми про море», Олександр Довженко написав сім записних книжок, датованих 1952–1956 роками. Ось один із записів, зроблений 20 жовтня 1952 року: «Ф. Г-ка. Вона білява, з гарною ніжною фігуркою і ніжним обличчям.
- Я що б, по-перше, хотіла, – вона подивилася на мене з довірою, як на батька, не соромлячись подруг. – Я насамперед хотіла б, звичайно, вийти заміж... одружитись, аби у мене був чоловік. Я не хочу і не думаю, щоб він неодмінно був красивий або чимось видатний. Не це мене могло б приваблювати і радувати в ньому. Я б хотіла лише одного – аби в нього була гарна і красива душа. Щоб він мене любив і піклувався б, і беріг мене. Щоб у нас були хороші діти... А женихів у мене! Отака купа листів!»
У 80-х роках я зустрічався з новокаховчанкою-першобудівницею, кавалером ордена «Знак Почёта» Феліксою Гнатовською. Її батько загинув у боях за Берлін. Вона приїхала на будівництво ГЕС за комсомольською путівкою з сусіднього Чаплинського району. Тоді їй було 19, і вона стала бригадиром першого на будові комсомольсько-молодіжного колективу. Фелікса Гнатовська розповіла:
- Будова дала мені дуже багато. Приїхала сюди без спеціальності, незабаром стала штукатуром. У Новій Каховці я вперше побачила багатьох знаменитих артистів. У нашій їдальні, яка спершу була клубом і місцем зборів, виступали Клавдія Шульженко, Тамара Ханум... І Довженко довго жив у нас. Мене якось запросив до себе.
У 1957 році Фелікса разом з дніпробудівцями поїхала в Кременчук будувати нову ГЕС. Працювала на КамАЗі. А потім знову повернулася в місто, де минала її молодість, де народилися діти.
Читаєш записні книжки Довженка – і в них часто-густо є рядки-освідчення в любові до нашого краю, його людей: «Якщо мене спитають, звідки ви? – я відповім: з Нової Каховки. Я полюбив усе, що навколо мене... Я часто думаю, чому мені так добре? Тому що живу серед народу», «Каховка – батьківщина мого серця... Я – каховчанин». На сторінках записних книжок є багато згадок про міста
і села Херсонщини, серед яких Берислав, Асканія-Нова, Каланчак, Брилівка, Генічеськ, Любимівка, Василівка.
«Поема про море» – пафосний твір. Але в ньому Олександр Довженко не обминув ряд проблем. Є й така пропозиція: «про зміну сумного податку на бездітність загальним веселим податком на бездеревність: хто не посадив і не виростив п’яти дерев до двадцяти років свого життя – плати за чисте повітря». Деяких начальників він називає хамами, свистунами, руйначами пам’яток старовини. Спробував він заглянути у майбутнє. Один із співрозмовників йому сказав: «Нове наше море – нове наше горе».
Новокаховчани пам’ятають про творця «Поеми про море». На будинку № 19 по вулиці Леніна є меморіальна дошка з написом: «У цьому будинку жив і працював у 1952–1953 роках видатний кінорежисер і письменник Олександр Петрович Довженко». Його ім’ям названо вулицю і школу.